Бірмінгемська мережа каналів одна з найскладніших мереж у світі. Її центром є жвавий центр міста, перехрестя Gas Street Basin. Тут нині плавають барвисті човни, можна насолоджуватись історичною архітектурою каналів, які безсоромно й органічно сусідять із жвавими сучасними ресторанами, кафе та барами. Басейн знаходиться в самому серці космополітичного нічного життя та торгових районів Бірмінгема. Головні лінії та канали в центрі міста заповнені човнярами, пішоходами та велосипедистами. Та так було не завжди. Ще в позаминулому столітті канали були побудовані в Бірмінгемі для зовсім інших цілей. Більш детально про все це читайте на birminghamname.com.
Промислова революція
Бірмінгем має 35 миль каналів, що, як стверджують, більше, ніж у Венеції. У наш час вони подобаються пішоходам, велосипедистам та власникам вузьких човнів, які курсують цією штучною водною гладдю. Але ці канали завжди нагадуватимуть, що завдяки їм творилася унікальна промислова історія Бірмінгема.
Адже саме під час тієї промислової революції канали були жвавими водними шляхами, що перевозили вугілля, залізо та інші важкопіднімні вантажі. Саме для цього їх, зрештою, і будували. Вони відіграли вирішальну роль в економічному розвитку Бірмінгема та Чорної країни. Нині Бірмінгемська канальна навігація складається з понад 100 миль каналів. Деякі з основних каналів, до нині проходять через місто, а саме Гранд-Юніонський, Вустерський, Бірмінгемський, Стоурбріджський і Стратфордський канали.
Трохи історії. Річ у тім, що Бірмінгем розташований на плато приблизно на 200 футів над навколишньою сільською місцевістю, і його оминали ті, ранні канали, які мали на меті якомога простіше з’єднати річки Трент, Мерсі та Северн. Тоді, під час початку промислового буму, місцеві купці профінансували звивистий 10-мильний Бірмінгемський канал. Він мав обслуговувати місцеві вугільні басейни. Цей канал з’єднався з каналом Фейзлі в 1784 році, що дозволило створити Бірмінгемську канальну навігацію.
Загалом більшість каналів було побудовано у 1700-х та 1800-х роках, і на піку свого розвитку Бірмінгемська канальна навігація налічувала понад 170 миль. Однією з перших побудованих водних артерій, став канал герцога Бріджуотера. Він транспортував вугілля із власних шахт на відстань 15 миль до Манчестера. Його будівництво завершилось у 1761 році. Більшість інженерних робіт було виконано, сплановано та контрольовано Джеймсом Бріндлі, млинарем за фахом та одним із найвидатніших інженерів XVIII століття. Загалом він був автором і працював над реалізацією аж шістьох проєктів каналів у Мідленді.
Протягом 170 років система каналів вирувала активністю. Ближче до кінця ХІХ століття тоннаж перевезених вантажів збільшився, сягнувши 8,5 мільйонів тонн у 1898 році.
Сітка каналів
Будівництво каналів не припинялося, з’явились інші канали, такі, як Тіптон та Райлі-Ессінгтон, пізніше побудували канал Тейм-Веллі. Щоб зменшити затори, було створив нову головну лінію в обхід звивистого Бірмінгемського каналу. При цьому було реалізовано декілька інших нововведень.
Промислова революція сприяла швидкому розвитку. Вона призвела до будівництва понад 180 миль каналів та 216 шлюзів протягом 100 років. Уже в ті часи, любили пожартувати, що в Бірмінгемі більше каналів, ніж у Венеції. Бірмінгем дійсно став серцем доволі вузької мережі каналів.
Навіть, коли пізніше з’явилася залізниця, це не уповільнило зростання торгівлі за допомогою каналів. Наприкінці ХІХ століття водними артеріями перевозилося понад восьми з половиною мільйонів тонн на рік. У ті часи, що показово, канали та залізниця працювали разом. Їхньою основною задачею було постачання промисловості й населення Чорної країни. На той час існувало понад 40 басейнів, де товар перевантажували. Саме місцеві канали обслуговували прибережні фабрики, а по залізниці доставляли сировину та продукцію по всій Великій Британії та по всьому світу.
Хоча канали були прибутковими на той час, їх будівництво та обслуговування обходились не дешево. У 1820-х роках для догляду за каналами Бірмінгема було найнято Томаса Телфорда. Особливо уважно він мав інспектувати ті з них, які мали серйозні проблеми з обслуговуванням. У підсумку Телфорд запропонував капітальний ремонт майже всієї системи. Основною задачею ремонту було випрямлення багатьох із них.
Комерційний занепад
Оскільки канальна промисловість на той час уже занепадала, адже розвиток залізниці та дорожнього транспорту взяли на себе основну місію з перевезення товарів на далекі відстані, використання каналів суттєво зменшувалося. З роками канали взагалі занепали. Однак багато з них були відновлені, а їхнє оточення покращилося завдяки паркам, житлу та багатьом приголомшливим сучасним забудовам, створюючи жваві райони з магазинами, ресторанами, барами та іншими розвагами. Хоча занепад комерційної привабливості каналів у середині XX століття, призвів до того, що 54 милі каналів було закрито. До 1980 року всі комерційні перевезення припинилися.
Але решта мережі продовжила працювати, успішно доживши до наших днів. Вони залишаються цікавою територією для дослідження, яка переповнена промисловою спадщиною, тунелями, естакадами, фабриками та складами. Бірмінгем старається максимально використовувати потенціал регенерації простору та життя. Деякі канали приносять у серце міських районів ностальгійну нотку, особливо, після того, як на їх березі з’являється кілька приголомшливих забудов.
Туристи проходять бірмінгемськими каналами на човнах через серце жвавого міста. Подейкують, що нині Бірмінгем усе одно має більше каналів, ніж Венеція, що забезпечує мережу для прогулянкових човнів і є центром поєднання житлових комплексів, магазинів, ресторанів та культурних пам’яток.
Також Бірмінгемські канали утворюють розгалужену мережу водних шляхів у місті та навколо нього. Вони являють собою захопливе поєднання історії, промисловості та дозвілля, слугуючи одночасно нагадуванням про промислову спадщину Бірмінгема та жвавим центром відпочинку та туризму в сучасному місті.
Нове життя
Бірмінгемська мережа каналів одна з найрозгалуженіших у Сполученому Королівстві, що охоплює понад 160 кілометрів судноплавних водних шляхів. Вона складається із численних взаємопов’язаних каналів. Човнярі повертаються рік за роком, щоб дослідити більше прихованих закутків та заводей Бірмінгемської мережі каналів.
Крім того, деякі з каналів оминають територію сільської місцевості, а це не промисловість. Це чудесні краєвиди, чисте повітря, майже не займана природа. Можна помандрувати такими каналами, як Рашалл, Вірлі або Ессінгтон. Останній має серед човнярів відповідну назву. Вони його називають «Кучерявим виром». Усе це через його звивистий маршрут. Колись це була одна з найжвавіших частин Бірмінгемської мережі каналів, що перевозила вугілля з навколишніх шахт, а тепер одна з найзеленіших і найспокійніших
В останні роки Бірмінгемські канали зазнали значної регенерації, завдяки їм колишні промислові зони перетворено на жваві прибережні місця, де так люблять відпочивати, прогулюватись і проводити час у спокої й злагоді, як місцеві мешканці, так і гості Бірмінгема.
Джерела: