Від початку свого існування у 1879 році метою заснування і роботи Асоціації бджолярів Бірмінгема була і є зараз популяризація бджільництва та підтримка бджолярів. В Асоціації пропонують широкий спектр заходів для всіх рівнів бджільництва, включаючи навчальні курси для початківців, наступні, курси для більш досвідчених пасічників, а також бесіди, лекції та іспити. До того ж організація займається популяризацією бджільництва, проводячи з цього приводу лекції та демонструючи громадськості матеріали у різних форматах, про користь бджіл, про їхній плив на довкілля. Все це робиться для того, щоб поширювати цінну інформацію та краще розуміти поведінку цих комах, їхню роль в екологічній системі та ремесло бджільництва. Більш детально про пасічників Бірмінгема читайте на birminghamname.com.
Бджільництво у Великій Британії
Бджільництво це одне з найдавніших занять людини, яке приносило їм смачний продукт, що впливав на здоров’я й завжди належав до улюблених ласощів людства. Відтак через якийсь час, коли людей, що займаються бджільництвом, або простіше кажучи були пасічниками, стало доволі багато, виникла необхідність об’єднатися в громадську організацію, яка б об’єднувала бджолярів, сприяла вивченню та розвитку бджільництва шляхом організації зустрічей та участі в заходах, а також надавала б експертні консультації, як її членам, так і зацікавленій громадськості.
До того ж ця організація мала взяти на себе проведення регулярних зборів її членів протягом року. Так само важливою причиною створення такої організації могло бути бажання обмінюватись досвідом, організовувати різні заходи, як-то ярмарки, бджолярські свята у літні місяці. А певною родзинкою мала стати велика щорічна виставка. Забігаючи наперед, така проводиться в Бірмінгемі у вересні. Це відкрита виставка, яка дуже нагадує підбиття підсумків року, та хизування, в хорошому розумінні цього слова, своїми здобутками на терені бджільництва.
Саме під такими гаслами й з таких причин у 1874 році було засновано Британську асоціацію бджолярів. В одному з документів новоствореної громадської організації говорилось про те, що вона виступатиме за заохочення, вдосконалення та просування бджільницької культури у Сполученому Королівстві, зокрема для покращення становища селян та класу сільськогосподарських робітників, а також захист гуманності перед найпрацьовитішими працівниками – медоносними бджолами.
Створення Британської асоціації бджолярів
Організація була заснована як лондонський клуб бджолярів. Протягом десятиліття вона перетворилася на організацію, що розв’язує національні проблеми. Першими членами Британської асоціації бджільництва стали асоціації Лінкольнширу, Суррея, Девону, Ексетера, Дорсета та Шропшира. У 1879 році організація розпочала співпрацю з Королівським сільськогосподарським товариством Англії, хоча перенесла свою штаб-квартиру до Стоунлі лише у 1982 році.
У тому таки 1882 році в Британській асоціації бджільництва, розпочалися іспити, зосереджуючись на нових на той час методах використання рухомих стільників. Закон про технічну освіту 1889 року дозволив їй та асоціаціям графств отримувати гранти на їхню освітню роботу в галузі бджільництва.
З 1895 року і протягом багатьох років після цього, організація мала суперечки з багатьма своїми членами та з урядом щодо боротьби з американським та європейським гнильцем. Це страшна для бджолиних сімей інфекційна хвороба, яка їх вражає, впливаючи на розплід бджолиної сім’ї. Бджолярі тоді дуже сперечалися, розділившись в думках щодо того, наскільки центральний уряд повинен бути залучений до боротьби з цією та іншими бджолиними хворобами.
Через десять років у бджільницьких колах виникла неабияка паніка через значну загибель бджолиних колоній, які спричинив кліщ-акаринус. Симптоми хвороби, яка виникає після його ураження ще називають хворобою острова Вайт. У 1922 році в результаті лобіювання Британської асоціації на дослідницькій станції Ротамстед було створено експериментальний підрозділ бджіл. Всі ці заходи відбувалися за ініціативи Асоціації та її членів, і лише в 1942 році Міністерство сільського господарства та рибальства опублікувало таки, так званий Наказ про гнилець. Він зробив всі ці бджолині хвороби обов’язковими для повідомлення про них та перевірки.
До 1943 року в Ірландії, Шотландії та Уельсі сформувалися окремі національні асоціації бджільників, залишивши Загальнобританську організацію представляти бджолярів в Англії та Північній Ірландії. Решта асоціацій вимагали більш ефективного органу для представлення своїх інтересів. Відтак 1943 року на засіданні Ради Асоціації голова, його заступник та секретар пішли у відставку. Крім того, з цього часу перестав існувати «Британський бджолиний журнал», як офіційного журналу Асоціації.
Історія філії Бірмінгема
У 1879 році на установчих зборах бджолярів у готелі «Гранд» у Бірмінгемі було створено Асоціацію бджолярів графств Мідленд. Історія її заснування досить цікава і нестандартна. У 1880 році, коли Британська асоціація вирішила стягнути вступний внесок в 3 гінеї, оскільки тодішня асоціація представляла 3 графства, в Бірмінгемі не довго думаючи просто змінили назву, назвавши свою організацію Асоціацією бджолярів Ворікширу, після чого вступний внесок мав становити лише 1 гінею.
З часом організаційні реформи продовжувались. Так у 1893 році було запропоновано поділити округ на райони. Що правда лише у 1929 році були розроблені відповідні правила, і лише у травні 1931 року створено відділення Саттон-Колдфілд. Невдовзі стало відомо, що членами організації є понад 250 осіб. Що цікаво, на зустрічі бджолярів через три роки, у 1934 році, знову були присутні понад 250 осіб. Тоді ж у 1934 році, Саттон-Колдфілд змінив свою назву на Саттон-Колдфілдське та Північно-Бірмінгемське відділення.
Відомо, що навіть після Другої світової війни філія мала свою пасіку за будинком на Кліфтон-роуд. Ба більше, у 1964 році відбулися спеціальні збори коштів, для відкриття нової пасіки асоціації. А в ХХІ столітті у 2014 році відбулися ювілейні збори організації. Вони були присвячені півстолітньому ювілею регіональної Асоціації.
Падіння інтересу до бджільництва
З самого свого заснування метою Асоціації було просування та розвиток бджільництва, освіта громадськості щодо важливості бджіл у навколишньому середовищі. З огляду на це пасіка асоціації є навчальним ресурсом для бджолярів початківців. Крім того, дохід від виробленого меду, дозволяв Асоціації заробляти. До всього цього бірмінгемське відділення проводило зустрічі з пасічниками. Вони зазвичай відбувалися раз на тиждень.
Також з 1997 до 2007 рік на базі Саттон-Колдфілдського та Північно-Бірмінгемського відділення проводилися вихідні «дворічні» зустрічі. На який виступали бджолярі, як з округу, так і з-за його меж, а також відбувалися виступи національних доповідачів, що подобалося місцевим колегам.
При тому, що відділення проводило досить активну діяльність, аж до початку століття, тобто до 2000 року кількість членів бджільництва неухильно зменшувалася. Така тенденція була розповсюджена по всій Великій Британії. Але на якомусь етапі розпочалася кампанія занепокоєння, щодо зменшення кількості комах-запилювачів, що відродило інтерес до бджільництва.
Джерела: