Земля, на якій зараз розташований парк Кеннон-Гілл, раніше була частиною великих маєтків, що належали родині Райланд. У 1873 році міс Луїза Енн Райланд, яка тоді мешкала у Ворікширі, передала трохи більш як 57 акрів лугових угідь, які були частиною її вілли, побудованої на пагорбі з видом на них, під парк. До слова, ці луки, донині відомі серед місцевих, як поля Кеннон-Гілл.
Усе це благодійниця пожертвувала в довірчу власність Бірмінгемській раді. Луїза Райланд сподівалася, що парк не лише може стати джерелом здорового відпочинку для мешканців Бірмінгема, а що вони захищатимуть зберігатимуть те, що віднині є їхньою маєтністю. Більш детально тут: birminghamname.com.
Історія парку Кеннон-Гілл
Вважається, що Кеннон-Гілл отримав свою назву від того дня, коли війська роялістів отаборилися дорогою на битву при Нейсбі в червні 1645 року. При чому ця назва застосовується лише до території парку та, можливо, до його безпосередніх околиць. Парк був спроєктований, або, як кажуть, закладений Джоном Т. Гібсоном, який свого часу спроєктував парк Баттерсі в Лондоні.
Про масштаби парку Кеннон-Гілл говорять такі факти. Як відомо, Джон Гібсон був одним із найвидатніших дизайнерів парків свого часу, а також обіймав посаду начальника низки муніципальних парків Лондона. У Кеннон-Гілл він створив два великі озера, які є в парку й нині, дещо менші декоративні ставки та басейн для купання з роздягальнями. Нині басейну вже немає. Крім того, 35 акрів лук було віддано під декоративні сади та чагарникові загорожі.
Усе це відбувалося на землі, відомій як Кеннон-Гілл-Філдс, яка була частиною маєтку Мозлі, яким володіла спадкоємиця Луїза Енн Райланд. Згодом, пані заплатила за роботи із заснування парку, та осушивши своїм коштом болота, передала все це міській раді Бірмінгема. При цьому вона поставила умову, щоб новостворений гай не називали на її честь. Пізніше, в 1897 році за прикладом Луїзи Райланд, місцевий пивовар Джон Голдер додав до парку ще 7 акрів землі, подарувавши їх місту. Так само в розширенні Кеннон-Гіллу взяв участь лорд Калторп з Еджбастона.
Протягом багатьох років парк використовувався як місце проведення різноманітних святкувань, до прикладу, тут відбувалися такі заходи, як фестиваль тюльпанів, зліт Хайленду, шоу лорд-мера, свято Ід Мела, фестиваль «Смак Бірмінгема» та багато спортивних заходів. Крім того, Кеннон-Гілл може похвалитися оригінальною вікторіанською естрадою. Її будівництво датується приблизно 1880 роком. Вона виготовлена з чавуну, має восьмикутну форму та є пам’яткою архітектури II ступеня.
Сади К’ю
Що стосується живого наповнення парку, то дерева вздовж Квінз Райд були посаджені на згадку про загибель 250 юнаків, членів скаутського руху, які полягли в Першій світовій війні. Місцева річка Ріа зараз протікає повз парк, її «заховали» в цегляну водопропускну трубу. У Кеннон-Гілл дуже багаті колекції рослин, місцеві студенти використовували їх для вивчення ботаніки.
А загалом посадку рослин контролював місцевий ботанік Джозеф Олівер. Багато насіння та рослин, використаних для створення цих декоративних садів, були надані садами К’ю. Слід нагадати, що Королівські ботанічні сади К’ю — це всесвітньо відомий своєю приголомшливою колекцією рослин та надважливим внеском у науку ботанічний заклад. К’ю займає площу 326 акрів, тут пропонують різноманітні ландшафти, включаючи оранжереї помірного та тропічного клімату, місцеві ліси та просторі газони.
Серед найцікавіших місць — культові будівлі з лататтям, де ростуть пальми, та створено відповідний клімат, де є стежка верхівками дерев, Велика пагода та Королівський палац. Маючи понад 50 тис. видів рослин, К’ю є світовим лідером у галузі охорони та дослідження рослин. Цікавий факт, в 1985 році сер Девід Аттенборо закопав капсулу часу у фундаменті Консерваторії принцеси Уельської.
До капсули потрапили, насіння основних продовольчих культур та видів, що знаходяться під загрозою зникнення. Її мають відкопати у 2085 році, коли багато з тих рослин, що там містяться, можуть бути рідкісними або зниклими.
Те, що під час розробки та подальшого удосконалення Кеннон-Гіллу звернулися саме до цього ботанічного саду за допомогою, якраз і говорить про серйозність підходів в організації створення цього парку.
Бірмінгемський парк дикої природи
У доповнення ідилічної картини в Кеннон-Гіллі був створений ще один парк — Бірмінгемський парк дикої природи. Він розташовується, якщо можна так сказати, на базі Кеннон-Гіллу, і тут можна дослідити представників дикої фауни майже з усього світу. Особливої пікантності цьому дослідженню додає той факт, що всі вони, так виходить, живуть у самому серці Бірмінгема. Хіба це не зручно для сімейного відпочинку, особливо, коли сім’я складається з кількох малих дітей.
Попри свою досить довгу й, можливо, академічну назву насправді бірмінгемці називають його «прихованою перлиною». Він є домівкою для різноманітних тварин, включаючи червоних панд, лемурів, сурикатів, видр, валабі, рептилій, птахів та велику колекцію мавп.
Гуляючи Бірмінгемським парком дикої природи, мимоволі можна піймати себе на думці, що тут багато таких тварин, яких, навіть не очікуєш побачити в самому центрі Бірмінгема. Наприклад, до таких можна віднести американських чагарникових собак. З назви, зрозуміло, що цей дикий вид псових живе десь за океаном, у лісах і саванах Центральної та Південної Америки. Він має короткі лапи, кремезне тіло та перетинки між пальцями. Тварини полонять уяву, адже не кожен день бачиш когось, хто схожий на щось середнє між ведмедем та цуценям.
Зазначимо, що тварин тут дуже багато, щоб усіх порахувати потрібно багато часу. Кілька слів, про загальних улюблениць, зірок зоопарку — місцевих мавп. Тут їх мешкає величезна кількість. Це дозволяє цим дивовижним тваринам кумедно гратися одне з одним прямо на очах у відвідувачів. Особливу популярність мають золотисті левові тамарини. Вони зовсім нікого не бояться, не соромляться, постійно підходять до стін своїх вольєрів, щоб побавитись із людьми.
Значення парку Кеннон-Гілл
Відтак стає зрозумілим, що нині парк Кеннон-Гілл так само як і Бірмінгемський парк дикої природи, відіграють життєво важливу роль у глобальних зусиллях зі збереження природи, як флори, так і фауни. Останній є повноправним членом Британської та Ірландської асоціацій зоопарків та акваріумів, а також аналогічної загальноєвропейської асоціації, він активно сприяє Європейським програмам збереження видів.
У Бірмінгемському парку дикої природи живе багато таких тварин, які в дикій природі знаходяться під загрозою зникнення. До того ж парк тісно співпрацює з іншими зоопарками для захисту та підтримки здорових популяцій.
У Кеннон-Гілл усі відвідувачі можуть насолоджуватися оглядом не лише прекрасних місць, але й історичних пам’яток парку. До прикладу, мініатюрною копією моделі водосховищ долини Елан у вигляді декоративних ставків, яка розташована поблизу Центру мистецтв Мідленда. Її було збудовано в 1960-х роках. Також тут можна побачити льодовикові ератичні валуни, що відклалися на землі близько 350 тис. років тому під час англіканського льодовикового періоду тощо.
Але головна принада парку це її рослини, які радують бірмінгемців і допомагають їм, роблячи повітря навкруги чистішим.
Джерела: