Розповідь про розвиток бджільництва в Бірмінгемі слід розпочати з того, як ця галузь розвивалась у Великій Британії загалом, адже ці дві події дуже пов’язані між собою. Відтак, слід зауважити, що британський бджолиний журнал, який був заснований у 1873 році, незабаром став тижневим журналом, присвяченим поширенню нових революційних методів бджільництва, які виникли в результаті впровадження нових вуликів із брусковими рамками та замінили традиційні методи бджільництва. Саме тоді пасічники почали зустрічатися та обмінюватися знаннями та досвідом. До того часу бджолярі в округах мали лише контакти на спорадичних садівничих виставках, де медова секція чи медовий стіл давали певну міру порівняння між одним виробником меду та іншим. Однак незабаром, з появою щотижневика BBJ, бджолярі почали зустрічатися. Зібрання найчастіше організовували священнослужителі, офіцери у відставці та лікарі. Їхня мета полягала в тому, щоб допомогти менш грамотним «дачникам» прийняти більш вигідні способи утримання бджіл і таким чином допомогти хоча б частково позбутися сільської бідності. Більш детально про розвиток бджільництва в Бірмінгемі та на його околицях читайте на birminghamname.com.
Створення асоціації
Незадовго після цього була створена Британська асоціація бджолярів. Вона була заснована в Лондоні в 1874 році з відкритою метою надання допомоги «котеджарам» і вдосконалення нових методів бджільництва.
А вже в 1879 році на установчих зборах бджолярів у готелі «Гранд» у Бірмінгемі була створена аналогічна Асоціація бджолярів трьох округів Мідленд. У 1880 році, коли Британська асоціація бджолярів хотіла стягувати 3 гінеї, як членський внесок (оскільки асоціація представляла 3 округи), назву було змінено на Warwickshire Beekeepers Association, щоб членський внесок становив лише 1 гінею. Асоціація найняла експерта для відвідування та консультування членів, а мета організації полягала в тому, щоб заохотити бджолярів приєднатися та сприяти використанню «рухомих стільників», а не скепів.
Закінчення війни 1914–1918 років спричинило величезні зміни в суспільних настроях. Стара патерналістська структура британських бджолярів зазнала сильних деформацій і була зруйнована. Основним гаслом стала децентралізація. Наступні конституційні потрясіння призвели до зміни старих місцевих груп на місцеві асоціації, належним чином приєднані до округу. Нові федеративні місцеві асоціації користувалися дуже великим ступенем автономії.
Стосовно Warwickshire Beekeepers Association, то ще в 1893 році було запропоновано поділити її на округи, але лише в 1929 році були розроблені відповідні правила, а в травні 1931 року було засновано філію Саттон Колдфілд. Незабаром після цього радниця місис Лоу влаштувала чаювання у своєму саду, на якому зібралися 250 людей і просто сіли пити чай. У 1934 році Саттон Колдфілд організував спільну зустріч із Клубом Апіс, на якій були присутні вже понад 250 осіб.
Коли в 1934 році відділення Бірмінгема та округу приєдналося до Warwickshire Beekeepers Association, Саттон-Колдфілд змінив назву на Відділення Саттон-Колдфілд і Північний Бірмінгем.
Конференція Єдності в Бірмінгемі
Тим часом почалася Друга світова війна і призов до війська раптово скоротив Асоціацію. На національному рівні почав створюватись «Рух єдності» з метою покласти край суперечкам у світі бджільництва. Зрештою офіцери Британською асоціаціації бджолярів пішли у відставку, включно з двома Геррод-Гемпсолами та їхніми прихильниками. Конференція Єдності зібралася в Бірмінгемі 25 серпня 1943 року й розпочала відновлювати британську асоціацію знову, але на відкритій, менш авторитарній та більш демократичній основі. Були створені підкомітети, які займалися терміновими питаннями конституційного фінансування та навіть досліджень. Було створено нову екзаменаційну комісію, у результаті чого іспити та видача сертифікатів закінчилася в 1944 році.
Після Другої світової війни Warwickshire Beekeepers Association мала пасіку за будинком на Кліфтон-роуд. Коли будинок було реконструйовано, філія заснувала нову пасіку на її теперішньому місці в Саттон-Парку. З цією метою пасіка є, перш за все, навчальним ресурсом для нових бджолярів, а також джерелом доходу від виробленого меду.
У 1964 році на урочистому відкритті нової пасіки відбулися спеціальні збори. 26 квітня 2014 року відбулася 50 — ювілейна зустріч, на якій у пасіці виставлені сертифікати в рамках, підписані учасниками кожної зустрічі.
Відділення також провело кілька зустрічей. У 1995 році на пасіці для членів філії та округу було проведено вихідні для виготовлення скепів, і багато старших бджолярів досі використовують скепи, які вони отримали тими вихідними.
Крім того, з 1997 до 2007 року були проведені зустрічі «раз на два роки» на вихідних, у яких брали участь бджолярі з філії, округу та інших країн, а також національні доповідачі, організовані Рубі Сміт і Бернардом Пейпером.
Популяризація та розвиток бджільництва
Як і в решті Великобританії, кількість членів неухильно скорочувалася приблизно до 2000 року, коли національне занепокоєння щодо зменшення кількості комах-запилювачів відродило інтерес до бджільництва.
Нині цілями Асоціації є популяризація та розвиток ремесла бджільництва, підтримка бджолярів, а також сприяння освіті громадськості щодо важливості бджіл у навколишньому середовищі. Тут пропонують широкий спектр заходів для всіх рівнів бджільництва, включаючи навчальні курси для початківців і послідовні курси, бесіди та іспити після них. Тут тримають зв’язок із громадськістю, беруть участь у виступах і демонстраціях для представників громадськості, щоби поширити важливу інформацію та краще зрозуміти поведінку бджіл, їх роль в екологічній системі та ремесло бджільництва.
Крім того, асоціація проводить два курси бджільництва для початківців протягом року. Ці курси дають новому пасічнику хороші знання, як теорії, так і практичних аспектів бджільництва. Обидва курси мають обмежену кількість місць і, як правило, передплачені.
Навчання новачків
Літній курс розпочинається в травні. Тут стає в пригоді навчальна пасіка в Саттон-Парку, адже вона є місцем, де учасники отримують усі практичні навички, необхідні для догляду за колонією протягом року. Пасіка має спеціалізовані вулики для початківців протягом сезону, і вони будуть перевірятися щотижня, якщо, звичайно, дозволятиме погода. Перевірка захворювань, боротьба з роєм, годівля, лікування, виробництво меду та збір врожаю — це лише деякі з тем, які тут розглядаються. Тому, якщо хтось має на меті стати справжнім професіоналом бджолярської справи, справжнім пасічником, то має відвідати цей курс, щоб отримати практичний досвід роботи з бджолами протягом сезону, перш ніж отримати бджіл та власну пасіку.
Асоціація може надати бджільницькі костюми, вуликові інструменти та рукавички для використання під час практичного курсу. Але якщо ви маєте необхідне власне пасічне спорядження, то можете застосовувати його. Розклад занять на цій пасіці вільний, він може змінюватись. Сам курс триває 17 тижнів.
Асоціація не залишає без уваги й працюючих пасічників, щоби покращити їхні знання та навички та підготувати кандидатів до акредитованих іспитів. Від вирощування маток на навчальній пасіці до одного з новіших доступних курсів «Практика здоров’я бджіл».
Джерела: