Sutton Park

Sutton Park — вересовища, вода і римська дорога на північному краю міста

За шість миль на північ від центру Бірмінгема вулиці Sutton Coldfield впираються у ворота — і починаються приблизно 2400 акрів відкритої землі. Sutton Park має статус національного природного резервату, ділянки особливого наукового інтересу, а на значній площі ще й пам’ятки археології — тієї самої категорії охорони, що й Stonehenge. Вересові пустища, долинні болота, старовинні ліси й сім ставків зшиті докупи римською дорогою, яка була давньою вже тоді, коли довкола неї огороджували оленячий парк. Це один із найбільших міських парків Європи, більший за лондонський Richmond Park; він приймає понад два мільйони відвідувань на рік і належить містянам за королівською хартією з 1528 року.

Родзинки

• Сім ставків — Wyndley, Keeper’s, Bracebridge, Little Bracebridge, Blackroot, Powell’s і Longmoor, загачені протягом шести століть і здебільшого збудовані, щоб крутити млини. Wyndley може походити з XII століття або й раніше, Keeper’s і Bracebridge — з XV, а Powell’s, Longmoor і Blackroot — з XVIII; найбільший, Powell’s, має близько тридцяти акрів і тримає вітрильники.
• Icknield Street — римська дорога, знана також як Ryknild Street: дві милі стріли крізь парк по трасі I століття від форту Metchley до Wall біля Lichfield. Насип, бічні рови й кар’єрні ями, з яких її будували, досі читаються в дерні, а це рідкість для дороги такого віку будь-де в Британії.
• Низинні вересовища — одні з найкраще збережених у Вест-Мідлендсі, з вересом звичайним і дзвоноподібним, болотяним вересом, тирличем і росичкою круглолистою, а на вологішому ґрунті — з орхідними.
• Seven Hayes — сім огороджених лісів парку: Streetly Wood, Pool Hollies, Darnel Hurst, Upper Nut Hurst, Lower Nut Hurst, Holly Hurst і Lady Wood, середньовічні за походженням і досі обведені власними валами, ровами й старими живоплотами. Gum Slade, імовірно XVIII століття, тримає вікові падуби й лишається найдивнішим куточком парку.
• Вільна худоба — поні породи Exmoor, завезені в район Bracebridge у липні 1999 року (п’ять кобилок і три кобили у вісімдесятиакрову загорожу) і відтоді на випасі цілорічно на північ від залізниці, плюс літнє стадо корів на південних вересовищах. Саме їхнє випасання не дало березі поглинути відкриті простори.
• Стела Jamboree — кам’яний знак на честь 9-го Всесвітнього скаутського джамборі в серпні 1957 року, коли в парку дванадцять днів таборували 33 000 скаутів із 85 країн.

Що всередині

Тут нічого не вилизано: парк читається як сільська місцевість, довкола якої виросло місто, а не як сад, який місто розпланувало; приблизно чверть площі — під деревами.

• Відкриті вересовища й кислі луки — панівний ландшафт, велике небо і справжня пурпурова хвиля, коли зацвітає верес.
• Водно-болотні угіддя — долинні торфовища, драговини й очерети; тут зафіксовано тритона гребінчастого, рибалочку, дванадцять видів бабок і двадцять дев’ять видів денних метеликів, серед них голуб’янку падубову.
• Старі й вторинні ліси — дуб, береза й падуб, де гніздяться горихвістки, вівчарики й усі три британські дятли; лані тримаються узлісь.
• Вода — сім ставків, де за дозволом ловлять білу рибу, на Powell’s ходять під вітрилом, а біля Wyndley беруть весла.
• Інфраструктура — візит-центр і база рейнджерів біля Town Gate з доступними вбиральнями, експозицією й картами, поряд — притулок для віслюків, а ще два поля для гольфу, дитячі майданчики біля Wyndley, поле для авіамоделей біля Boldmere Gate і сезонні кіоски.
• Сім головних воріт — Town, Wyndley, Boldmere, Banners, Streetly, Four Oaks і Blackroot, і кожні відкривають інший пейзаж.

Чим зайнятися і для кого

• Любителям довгих переходів — повне коло по периметру тягне на вісім-дев’ять миль, а петля Holly Hurst крізь дуб і березу — посильні три з половиною.
• Спостерігачам за птахами — понад 140 зафіксованих видів, серед них усі три британські дятли, слуква, підсоколик, горихвістка й кобилочка; найпродуктивніші ділянки — вересовища й береги ставків.
• Бігунам — безкоштовний щотижневий parkrun на 5 км стартує біля Banners Gate, а 2022 року парк приймав тріатлон Ігор Співдружності разом із плавальним етапом.
• Тим, хто ходить по історію — римська дорога, середньовічні греблі ставків, лісові вали й доісторичні «випалені кургани» складаються в читабельне археологічне коло; біля Bracebridge Pool і Rowton’s Well знаходили крем’яні знаряддя, що позначають давні стоянки.
• Родинам і людям з обмеженою мобільністю — з боку Wyndley найлагідніші доріжки й найкоротший шлях від воріт до води, а у візит-центрі можна забронювати два всюдихідні скутери Tramper, наразі без плати за прокат.
• Велосипедистам і рибалкам — їзда дозволена визначеними кінно-пішими стежками, а не навпростець вересом; для риболовлі потрібні і державна ліцензія, і дозвіл міської ради.

Як дістатися і практичне

Парк лежить на західному краю Sutton Coldfield, приблизно за шість миль на північ від центру Бірмінгема. Найпростіший підхід — лінія Cross-City від Birmingham New Street: станція Sutton Coldfield за кілька хвилин ходу від Town Gate, Four Oaks обслуговує північний бік, Wylde Green — південний. До воріт ходить кілька автобусних маршрутів із центру Sutton Coldfield і з Erdington. Вхід пішки безкоштовний, як і належить за хартією майже п’ять століть, ворота відчинені щодня; паркінги всередині парку платні, для постійних відвідувачів є абонементи. Візит-центр біля Town Gate працює цілий рік, приблизно з 10:00 до 18:00 улітку і з 10:00 до 16:30 узимку. Закладайте дві години на прогулянку від ставка до ставка, пів дня на повноцінний перетин і цілий день на коло по периметру. Два моменти, які варто врахувати: парк і досі перетинає діюча вантажна залізниця на трасі 1879 року, а ставки — це відкрита вода без нагляду.

Коли відвідати

Весна зеленить вологу землю й наповнює ліси пташиним співом, коли повертаються перелітні вівчарики й горихвістки; це водночас найвразливіший сезон вересовищ, бо птахи гніздяться просто на землі за кілька метрів від стежок. Літо — сезон корів, довгого світла, що лежить на ставках, і найбільшого людського потоку в районах Wyndley і Blackroot; варто пройти десять хвилин на північ, і стає порожньо. Кінець серпня й вересень — єдина дата, під яку справді варто підлаштуватися: цвіте верес, відкриті простори стають по-справжньому пурпуровими, а над краєм боліт ще працюють бабки. Осінь дає гриби під дубами, колір у березняках і найбільший шанс побачити ланей на узліссі в першу годину після світанку. Зима сувора в доброму сенсі: підмерзлі береги ставків, голе вересовище, величезне небо, мало людей і взуття, яке потім доведеться відмивати.

Цікаво знати

Цей парк — не витвір, а вцілілий шматок давнього ландшафту. Він був королівським лісом за мерсійських королів, на початку XII століття його огородили як нормандський оленячий парк, а до XV століття він занепадав разом із містечком поруч. Порятунок прийшов від John Vesey, при народженні John Harman, єпископа Ексетерського й уродженця Sutton Coldfield, який клопотав перед королем Henry VIII за рідне місто. Хартія 1528 року зробила Sutton Coldfield королівським містом і передала парк його ворденові та громаді у вільне користування мешканців — саме тому вхід пішки безкоштовний і майже п’ять століть по тому. Вважають, що другу половину назви місту дало випалювання деревного вугілля в тутешніх лісах. Ставки загачували й перебудовували протягом наступних століть, здебільшого щоб живити млини. У 1879 році парк перетнула залізниця; Sutton Miniature Railway працювала з 1892-го до 1960-х, а повнорозмірна пасажирська станція закрилася 1964-го, хоча вантажний рух лишився. У серпні 1957-го тут відбулося 9-те Всесвітнє скаутське джамборі на честь п’ятдесятиріччя скаутського руху й сторіччя від народження Baden-Powell: відкривав його Duke of Gloucester, приїздила Queen Elizabeth II, а закривала Olave, Lady Baden-Powell. У 1992 році BBC Radio 1 Roadshow зібрав тут близько 100 000 людей. Friends of Sutton Park Association опікується парком із 1950 року, а статус національного природного резервату присвоїла English Nature у 1997-му.

Поради відвідувачу

• Корови й поні Exmoor гуляють вільно і не є ручними. Тримайте велику дистанцію, ніколи не годуйте й не торкайтеся їх, ведіть собаку під суворим контролем, а корові з телям поступіться всією шириною стежки й більше — це великі тварини на відкритій місцевості, годування шкодить природоохоронному випасу, а їхню поведінку неможливо передбачити.
• Взувайте те, що не шкода зіпсувати. Поза мощеними маршрутами вересовище тримає воду тижнями після дощу, а долинне болото — справді болото, а не мальовнича вогкість.
• З березня по серпень тримайтеся стежок на відкритому вересі: наземногніздові птахи — велика частина причини, чому це національний резерват, і гніздяться вони саме там, де здається, що немає взагалі нічого.

Питання й відповіді

Який Sutton Park завбільшки? Близько 2400 акрів, приблизно 970 гектарів — один із найбільших міських парків Європи, більший за лондонський Richmond Park. Він приймає понад два мільйони відвідувань на рік.

Чи безкоштовний вхід? Пішки — так, і так є за королівською хартією з 1528 року. Паркінги всередині парку платні, для частих відвідувачів існують абонементи.

Чи безпечно підходити до поні й корів? Ставтеся до них як до диких тварин. Вони гуляють вільно, до рук не привчені, і рекомендація однозначна: тримайтеся осторонь і ніколи не годуйте.

Там справді є римська дорога? Так. Icknield Street, вона ж Ryknild Street, перетинає парк приблизно на дві милі по трасі I століття між фортами Metchley і Wall, і її земляні споруди досі видно.

Чи можна купатися у ставках? Ні. Це відкрита вода без нагляду. На визначених ставках дозволена риболовля за наявності ліцензії та дозволу, а на Powell’s ходять під вітрилом.

Яких тварин реально побачити? Ланей на узліссях, поні Exmoor і корів на вересовищах, рибалочку над ставками, а в сезон — бабок і метеликів: тут зафіксовано дванадцять і двадцять дев’ять видів відповідно.

Чи доступний парк маломобільним відвідувачам? Частково. У візит-центрі біля Town Gate є доступні вбиральні й карти, там же бронюють два всюдихідні скутери Tramper; поза мощеними маршрутами ґрунт нерівний і часто мокрий.

Яка станція найближча? Sutton Coldfield на лінії Cross-City, звідти пішки до Town Gate; Four Oaks і Wylde Green відкривають доступ з інших боків парку.