Lickey Hills Country Park

Lickey Hills Country Park — лісистий обрій, який Бірмінгему подарували

За десять миль на південний захід від центру передмістя різко обриваються, і з них виростає кряж, укритий чорницею, папороттю й старими дубами. Тут для міста збережено близько 212 гектарів (524 акри) пагорбів і лісу, а з вершини Beacon Hill уся агломерація лежить унизу, з Malvern Hills на далекому обрії. Майже кожен акр цієї землі викупили або подарували бірмінгемцям між 1888 і 1923 роками — і десь пів мільйона людей на рік досі цим користуються.

Родзинки

• Beacon Hill — вершина 298 м, найвища точка на багато миль довкола; нагору веде мощена стежка, там же оглядовий майданчик.
• Топоскоп — кам’яна оглядова споруда із зубчастим верхом, уперше зведена 1907 року на честь дарунку братів Cadbury і перебудована в нинішньому вигляді 1988-го; на диску підписані орієнтири обрію.
• Обеліск — гранітний монумент, поставлений 1834 року Worcestershire Yeomanry на честь Other Archer Windsor, 6-го графа Плімутського; стоїть на окремому пагорбі й видний за милі.
• Bilberry Hill — вересові схили, що дають парку колір пізнього літа, а нижче — будівля старої чайної, подарована місту Barrow Cadbury з дружиною 1904 року.
• Lickey Warren і Pinfield Wood — тихий, густо залісений східний бік, викуплений містом 1920 року; назва Warren тягнеться від середньовічних кролячих садків на піщаному ґрунті.
• Візит-центр — відкритий у квітні 1990 року: стійка рейнджерів, карти маркованих маршрутів, експозиція і кафе, куди пускають із собаками; звідси рейнджери водять прогулянки й лекції.

Що всередині

Це радше справжня сільська місцевість, ніж вилизаний парк: круті лісові стежки, раптові галявини, піщані пустища й трав’янисті вигони, що були громадськими задовго до статусу кантрі-парку. Формальніші майданчики зібрані внизу, біля рекреаційної зони.

• Марковані маршрути будь-якої довжини — від двадцятихвилинної прогулянки до кола хребтом через Beacon, Bilberry, Cofton і Rednal Hills.
• Понад 380 видів квіткових рослин, зафіксованих на ділянці, а ще 17 папоротей і близько 30 мохів.
• Близько 90 видів птахів: повзики, зяблики, лісові щеврики й горихвістки влітку, чикотні та дрозди-омелюхи взимку, водоплавні на ставках.
• Олені, борсуки, кролі й сірі білки; на прогрітих піщаних схилах — ящірки, вужі та гадюки.
• Муніципальне поле для гольфу на 18 лунок, розплановане з 1921 року на землях, пов’язаних із дарунками Cadbury, і колись назване одним із найважчих у країні.
• Дитячий майданчик, боулінг-грін, теніс і патінг, галявини для пікніка і три безкоштовні паркінги по краях пагорбів.

Чим зайнятися і для кого

• Сім’ям — короткі марковані петлі просто від візит-центру, ігровий майданчик, морозиво влітку і кафе з тим самим графіком.
• Серйозним пішоходам — справжні перепади висот і справжня вершина в кінці міського автобусного маршруту; якщо зв’язати пагорби, вийде пів дня ходу.
• Фотографам — світанок над агломерацією з Beacon Hill, захід сонця в бік валлійського кордону і місто, що після смеркання стає вогнями.
• Власникам собак — милі лісових доріг далеко від трафіку і одне з небагатьох кафе поруч, де чотирилапим справді раді.
• Натуралістам — чорничні пустища, вікові дуби й буки, прогулянки з рейнджерами, а теплого дня — плазуни на відкритих схилах.
• Любителям історії та геології — ордовицькі вулканічні туфи, твердий Lickey Quartzite, що тримає кряж, силурійські пісковики Rubery і тріасові галечники в одному невеликому пасмі.

Як дістатися і практичне

Парк лежить у районах Rednal і Lickey на південно-західному краю Бірмінгема, просто на межі з Вустерширом. Лінія Cross-City обслуговує Longbridge і Barnt Green — звідти короткий автобус або добряча прогулянка; з центру міста до Rednal ходять автобуси тим самим коридором, яким колись ішов трамвай. Вхід безкоштовний, як і всі три паркінги. Самі пагорби відкриті цілодобово; візит-центр і кафе працюють щодня з пізнього ранку: взимку зачиняються по обіді, влітку — раннього вечора. Закладіть дві-три години на візит-центр і одну вершину або пів дня на повне коло. Поза головними маршрутами стежки без покриття й круті, тож взуття має значення.

Коли відвідати

Весна — класика: дзвіночки в старому лісі, найгучніший спів птахів і відновлена програма рейнджерів. Улітку сюди їде натовп, як їхав завжди, на пустищах достигає чорниця, а вечори на Beacon Hill довгі й світлі — приїздіть зранку, і навіть у серпні верхівки хребта лишаються тихими. Осінь — вибір знавців: папороть і чорниця міняють колір, бук і дуб ідуть у мідь, прилітають зимові дрозди, а далекі краєвиди найпрозоріші за рік. Взимку дерева оголюються і відкриваються види, сховані листям усе літо; на пустищі лежить іній, а після смеркання місто внизу стає килимом вогнів.

Цікаво знати

Коли пагорби вперше з’явилися в документах як «la Lecheye» 1225 року, вони були королівськими мисливськими угіддями під лісовим правом, частиною королівського манору Bromsgrove; 1682-го граф Плімутський викупив маєток у Корони. Публічна історія почалася 1888 року, коли Birmingham Society for the Preservation of Open Spaces купило Rednal Hill і передало місту в довірче володіння. Решту зробила родина Cadbury із сусіднього Bournville: 1904-го Barrow Cadbury з дружиною подарували будівлю чайної; брати Edward, George-молодший і Henry Cadbury викупили Beacon Hill і передали його Бірмінгему — на честь дарунку 1907 року на вершині постав топоскоп; 1920-го місто купило Cofton Hill, Lickey Warren і Pinfield Wood, а 1923-го — маєток Rose Hill, знову ж у Cadbury. Люди йшли сюди юрбами ще до трамвая: на серпневий вихідний понеділок 1919 року на пагорбах нарахували 20 000 відвідувачів. А коли 1924-го трамвайну лінію дотягли до кінцевої в Rednal, літніми неділями сюди виїжджали цілі вулиці міста; колії зняли аж 1953-го. Статус кантрі-парку пагорби дістали 1971 року за підтримки Countryside Commission, а візит-центр з’явився 1990-го. Є й ще одна причина сюди їхати: 1904 року в Rednal жив дванадцятирічний J. R. R. Tolkien під час останньої хвороби матері Mabel, і ці пагорби регулярно називають серед краєвидів, що стоять за Широм.

Поради відвідувачу

• Спершу зайдіть до візит-центру по актуальну карту — стежки постійно розгалужуються, а ділянки лісу схожі одна на одну.
• Взувайтеся серйозно й готуйтеся лізти вгору: підйоми круті, а піщані стежки лишаються слизькими ще кілька днів після дощу.
• У гожі літні вихідні приїздіть рано. Паркінги заповнюються до полудня, та й Beacon Hill найкращий у низькому світлі першої чи останньої години дня.

Питання й відповіді

Чи є плата за вхід? Ні. Парк, усі три паркінги й візит-центр безкоштовні; платні лише кафе та поле для гольфу.

Яка висота Beacon Hill і що звідти видно? 298 метрів. На вершині топоскоп підписує орієнтири, а ясного дня видно від бірмінгемського горизонту до Clent Hills, Malvern Hills і пагорбів Шропширу.

Чи можна дістатися без авто? Так. З центру міста до Rednal ходять автобуси, а лінія Cross-City обслуговує сусідні Longbridge і Barnt Green — сюди їздять громадським транспортом ще від трамвая 1924 року.

Чи можна з собакою? Так, по всіх пагорбах, і кафе візит-центру приймає собак. Це одне з найкращих місць для вигулу під Бірмінгемом.

Чи підійде з візочком або кріслом колісним? Частково. Біля Beacon Hill є мощений маршрут і оглядовий майданчик, зона довкола візит-центру теж прохідна, але більшість лісових стежок круті й без покриття.

Який тут зв’язок із родиною Cadbury? Шоколадна родина з Bournville викупила й подарувала місту кілька пагорбів між 1904 і 1923 роками, зокрема сам Beacon Hill і будівлю чайної; топоскоп 1907 року увічнює цей дарунок.

Скільки часу закласти? Двох-трьох годин вистачить на візит-центр і одну вершину; повне коло хребтом із Beacon Hill і обеліском — це прогулянка на пів дня.