Млини з давніх часів відігравали вагому роль для існування людини, оскільки значно полегшити процес виготовлення борошна. Перші згадки з’являються в давньогрецькій міфології, де винахід приписують цареві Лаконії з Мілету. Свідчення про існування водяного млина у Стародавньому Римі датуються першим століттям до нашої ери. Створення пристроїв, що використовували енергію потоку води вважається важливим етапом розвитку інженерного знання. Далі на birminghamname.
У Середньовіччі млини ставали своєрідним сільським центром, оскільки мали дороги для підвозу зерна та вивозу борошна. Коли жорна, або інші важливі елементи втрачали робочі властивості, старий млин розбирали, а на його місці будували новий. Кожного разу з використанням сучасних для свого часу технологій. Таким чином деякі проіснували 400-600 років. Свою понад чотирьохсотрічну історію має і водяний Млин Серхол. Він розташований всього за 6 кілометрів від центра Бірмінгема.
Особливості використання млина і паровий двигун
Млин у місцевості Серхол заходився давно. Відомо про будівництво нового на місці попереднього у 1542 році. Він називався млин Біддала, на честь одного з перших власників. У першій половині XVIII століття існують згадки про “Млин з високим колесом”. У другій половині XVIII століття його використовували не лише для мелення зерна. Впродовж 1756-1761-х років частину будівлі орендував Метью Болтон. Бувши провідною особою Місячного Товариства та прихильником промислової революції, він запустив виробництво листового металу та шліфування і заточення інструментів. На додаток, Болтон виготовляв ще високоякісні ґудзики. Він тогочасної споруди нічого не вціліло. Найстаріша частина будівлі датується 1765 роком.
З розвитком промисловості виросли потреби у більшій кількості споживання борошна. Ставок перед млином не міг задовольнити потреби двох водяних коліс і власник почав модернізацію. Хоча вода залишилась основним джерелом енергії, для безперебійної роботи у 1855 році встановили паровий двигун і збудували димохід. Перший двигун не зберігся. Відомо, що його в певний час замінили на схожий по розміру і потужністю. Він не працює, але зберігається як історичний об’єкт.
Млин справно працював до 1919 року. Після чого був період занепаду. Його хотіли знести, але у 1969 місцева громада почала влаштовувати протести. Врешті млин перетворили на музей.
Зв’язок творчості Джона Р. Р. Толкіна з Млином Серхол
Млини й мірошники часто ставали персонажами легенд та оповідань пов’язаних зі злою та нечистою силою. Завдяки Джону Толкіну, який в дитинстві жив через дорогу від Млина Серхол, з’явилась постать білого Орка у романі “Володар перснів”. Прототипом образу слугував син мірошника. Він виглядав справжнім велетнем, а похмуре обличчя та одяг зазвичай були вкриті борошном. Його розлючений погляд можна пояснити поведінкою Джона та його брата. Хлопчики часто намагалися потрапити на територію млина, щоб подивитись як він влаштований всередині. Син мірошника зазвичай стояв на варті, а іноді міг з’явитися зненацька.
Сільські околиці навколо млина, луки, ліси та болота слугували для опису ландшафту Середзем’я. Джон уявляв, що десь могли створити собі домівки гобіти, в інших місцях жили ельфи, феї та інші фантастичні істоти. Завдяки творчості визначного автора вдалося знайти кошти на реставрацію і зберегти млин як культурну спадщину. Екскурсія по музею передбачає відвідування кількох місць присвячених Толкіну.
Попри те, що водяний Млин Серхол внесений у список пам’ятників архітектури II ступеня і перебуває під управлінням Бірмінгемського музейного фонду, його робота не припинилась. Гостям пропонують завітати до місцевої пекарні й скуштувати випічку або піцу, виготовлену зі свіжозмеленого борошна. Млин Серхол входить до числа найпопулярніших туристичних локацій, які обов’язково потрібно відвідати.
