Заміський парк розташований переважно на пагорбах і знаходиться поблизу Бірмінгема. Його загальна площа понад 200 гектарів. Деякі пагорби сягають майже 300 метрів. Парком опікується муніципальна влада Бірмінгема. На зелених розлогах утворились сприятливі середовища для сотень видів флори й фауни. Мальовничу місцевість відвідують для сімейного відпочинку, спостереження за дикою природою, спортивних занять, екскурсій та просто споглядання дивовижних краєвидів. Далі на birminghamname.
Від давнини до сучасності
Терени на яких перебуває парк були заселені людьми ще у період кам’яної доби. Про це свідчать археологічні розкопки та артефакти, зокрема крем’яний наконечник стріли знайдений на пагорбі Реднал. Він зберігається у Бірмінгемському музеї. Не обійшли привабливі місця і давні римляни, які збудували стратегічну дорогу для зручного транспортування солі та інших товарів. Скандинавські вікінги під час своїх набігів завезли до Lickey Hills оленів, які добре прижилися і збільшили свою популяцію. Ліси в цьому регіоні нормани називали “місце оленів”. Крім рогатих красенів варвари привезли кроликів, яких утримували у спеціальних вольєрах, а не на волі, однак вони все одно з часом розплодились і стали повноцінними мешканцями горбистої місцевості. У середні віки починаючи з часів правління Єлизавети I пагорби належали королівському мисливському заповіднику. У 1692 році привабливі землі придбав граф Плімут і його спадкоємці володіли ними й керували місцевими поселеннями впродовж наступних 250 років.
Під час правління Королеви Вікторії у долині була побудована залізниця, школи та церкви. У 1888 році Бірмінгемське товариство збереження відкритих просторів придбало один з пригірків у власність міста, а ще кілька взяло в оренду. Мета полягала у створенні загальнодоступної природної зони. У 1904 році Дж. Р. Р. Толкін проживав у цьому мальовничому краї, оскільки його мати хворіла і лікарі рекомендували більше дихати свіжим повітрям. Саме дивовижні пагорби вразили й надихнули майбутнього письменника на наратив про помешкання гобітів, гномів та інших казкових істот. Муніципальна влада Бірмінгема продовжувала поступово викупати землі й у 1923 році вся місцевість була відкрита для відвідування. Через кілька років з’явились перші поля для гольфу, а жителі Бірмінгема та Чорної Країни все частіше обирали для відпочинку розкішні природні простори. У 1971 році Lickey Hills було визнано парком. У 1990 році в ньому створили Інформаційно-туристичний центр, який займається організацією відпочинку. Щорічно дивовижні пагорби відвідує понад півмільйона осіб.
Гірські породи Lickey Hills Country Park
Один з популярних пішохідних маршрутів пропонує оглянути за півтори години унікальну геологічну складову парку, яка представлена п’ятьма видами гірських порід:
- На деяких ділянках можна побачити різноколірні дрібнозернисті камені. Вони бувають фіолетовими, коричневими або зеленими. Так виглядає закам’янілий вулканічний пил, який колись покривав землю.
- Майже весь гірський хребет вкритий осадовим кварцитом, якому понад 570 мільйонів років. Він утворився у результаті неповного злиття піщинок. Його колір різниться від блідо-рожевого до темного, через домішки від ґрунтових вод.
- Недалеко від магазину для гольфу проходить головна стежка парку. Впродовж десятиліть нею пройшли тисячі відвідувачів. Врешті трава та ґрунт піддались ерозії й таким чином було відкрито родовище червоної глини у вигляді мулу. Її добре помітно на деяких проміжках поля для гольфу. Вона утворилась 350 мільйонів років тому під час кам’яновугільного періоду.
- На одному узгір’ї можна розгледіти ущільнений гравій з червонуватих уламків гірських порід. Йому понад 280 мільйонів років.
- В певних місцях, де була знищена рослинність проступають рядки дрібної гальки, віком 225 мільйонів років. Її округла форма свідчить про колишню потужну річку, водяний потік якої відшліфував каміння.
Флора і фауна
На території Lickey Hills Country Park налічують понад 380 видів квіткових рослин, 350 різновидів грибів та 17 сортів папороті. Деякі вершини пагорбів вкриті хащами. На жаль у Північній Європі вони були втрачені на 90% через дії людини. Наявність густих дібров вказує на винятковість парку. Його називають зеленим серцем Англії.
Серед лісових ягід переважає чорниця. В лісах зустрічаються берези, каштани, дуби, ліщина, горобина, сосни, секвої, кипариси, буки та інші. З квітів найбільше розповсюджені сині дзвіночки. Їх просять не зривати, оскільки цей різновид на межі зникнення і до того ж містить токсичні речовини.
Як у будь-якому великому лісі, в корі старих дерев живуть комахи, жуки та багатоніжки. Вологі місця полюбляють равлики, слимаки й вужі. Влітку на протяжних луках можна спостерігати велику кількість барвистих метеликів і диких бджіл. Поширеними видами птахів у парку можна назвати зябликів, синиць, лісових голубів, горобців, яструбів, зарянок, гусей тощо. Серед міграційних птахів виділяються очеретянки, лісові коники, горихвістки та багато інших. На території всього парку зустрічаються ящірки, білки, землерийки польові гризуни, кролики, кілька видів оленів, борсуків тощо.
Організатори дозвілля пропонують пограти в теніс, гольф, запустити летючого змія, прогулятись кількома маршрутами пішки чи на велосипеді, або просто піднятися на оглядовий майданчик.
Lickey Hills Country Park – це справжня перлина природи, яка дарує незабутні враження для дорослих і дітей. Для багатьох жителів Бірмінгема та всього Мідлендса мальовничі пагорби є улюбленим місцем відпочинку, де можна відпочити, відновити сили й розважитись.