З розвитком промисловості, починаючи з ХІХ століття у містах почали з’являтися парки. Вони були частиною задуму “місто-сад”, щоб індустріальні об’єкти не охопили всі природні зони у місті. У XX столітті стрімка урбанізація почала покривати все більшу частину природних ділянок асфальтом і бетоном, а наприкінці XX століття вони стали певними “тепловими островами”. Парки виявились одним з найважливіших елементів міської інфраструктури. Вони допомагають місту охолоджуватися, оскільки влітку різниця між температурою “бетонних джунглів” та зеленою зоною може сягати 20 °C. До того ж скупчення рослин сприяє очищенню повітря від вуглекислого газу, захищає від шуму та запобігає деградації міських ґрунтів, що оберігає населені пункти від підтоплень. Далі на birminghamname.
Таким чином, у XXI столітті парки допомагають людині виживати. Зелені зони можуть бути простором для занять спортом і спонукати до активного відпочинку. Контакт з природою покращує психічний стан, здатен знизити рівень тривожності та підвищити відчуття щастя. Наукові дослідження вказують, що лише 5 годин на тиждень, проведених у зелених зонах, запобігають 27% випадків депресії. Одним з таких зелених просторів у Бірмінгемі є парк Кеннон-Гілл, де можна відпочити, розважитися, дізнатися щось нове про природу та просто провести час на свіжому повітрі.
Історія розвитку парку
Місцевість на околицях Бірмінгема Кеннон-Гілл бере свою назву від пункту відпочинку роялістських військ на шляху до битви при Нейзбі, яка вирішила хід громадянської війни у 1645 році. У ХІХ столітті мальовничі землі належали кільком заможним родинам. У 1873 році одна благодійниця Луїза Енн Райленд, подарувала частину свого помістя Бірмінгемській корпорації. Крім того, леді заплатила за осушення земель та найняла Джона Гібсона для створення громадського парку. Він був видатним дизайнером свого часу й обіймав посаду управителя кількох муніципальних парків. Гібсон облаштував два великих штучних озера та кілька малих ставків, які існують до сьогодні, а басейн для суспільного користування на жаль не зберігся. Понад 14 гектарів лугів Гібсон використав для насадження декоративних садів та чагарників. Бірмінгемська корпорація зі свого боку виділила кошти на пункти харчування та карети, для прогулянок парком. Луїза Райленд подала гарний приклад і її сусіди теж почали долучатися до благодійності. Зокрема пивовар Джон Холдер виділив ще майже 3 гектари. У 1898 році річище річки Реа було вирівняне, згідно з ландшафтним задумом і вона протікає парком через цегляний тунель. Після Першої світової війни була висаджена алея з 250 дерев на честь загиблих молодих людей з місцевого скаутського руху.
Меморіали та історичні об’єкти
На згадку про важливі події історії міста у парку спорудили кілька монументів та пам’яток:
- У 1906 році бірмінгемський скульптор Альберт Тофт створив гранітно-бронзовий меморіал присвячений англо-бурській війні у Східній Африці 1899-1902-х років.
- У 1911 році Бірмінгемське археологічне товариство подарувало парку старовинний дерев’яний будинок XVI століття, щоб він слугував буфетом та павільйоном для крикету, оскільки він історично слугував суспільству.
- У 1924 році на вшанування пам’яті про полеглих бірмінгемських скаутів у Першій та Другій світових війнах архітектор Вільям Гейвуд спорудив бетонний моноліт.
- У 1960 році біля японського саду збудували модель водосховищ долини Елан у вигляді декоративних ставків.
- Привабливим геологічним об’єктом є скупчення валунів. Вони утворилися понад 350 тисяч років під час льодовикового періоду і нагадують якими були землі у регіоні Бірмінгема.
- До архітектурних пам’яток відносяться червоний каретний міст та естрада. Прекрасні споруди доповнюють природні пейзажі понад 100 років.
Активний і пасивний відпочинок для дітей та дорослих
У парку існує чимало локацій для дозвілля:
- 2 ігрових майданчики для дітей, один березі озера з водними атракціонами, а інший поблизу автостоянки, де розташовані гойдалки та карусель. У вихідні зазвичай працює дитячий мініярмарок.
- У центрі мистецтв Mac Arts проводяться театральні, танцювальні, музичні та комедійні вистави. Можна завітати й до кінотеатру. Під час канікул для дітей пропонують спеціальні заходи.
- На березі річки, озер та ставків, дозволено рибалити.
- Для любителів гри у гольф існує мініполе з 36 лунками.
- На водних просторах працюють прокатні станції човнів та вітрильників.
- Тенісні корти безплатні, але за обладнання та послуги тренера доведеться заплатити.
Кеннон-Гілл впродовж свого існування слугував місцем проведення спортивних і культурних заходів. Особливою популярність мають фестивалі гурманів, де фермери та ресторани запрошують посмакувати своїми кулінарними шедеврами. Серед спортивних заходів не можна не згадати про “паркрани”. Традиція з’явилася у XXI столітті. Щосуботи о 9 ранку збирається група людей, щоб пробігти, або пройти 5 кілометрів парком. Кожного тижня у Кеннон-Гілл збирається понад 750 осіб. Щонеділі пропонуються “паркани” для дітей від 4 до 14 років на дистанцію 2 кілометри. Крім того, зазвичай через парк пролягають маршрути місцевих півмарафон Great Birmingham та Birmingham Run.
Парк Кеннон-Гілл є частиною культурної й архітектурної спадщини Бірмінгема. Він завжди надає притулок від шумного міського життя і слугує місцем, де кожен може знайти для себе щось цікаве та отримати позитивні емоції.