У Бірмінгемі немає метро в класичному розумінні, але існує мережа швидкісного трамвая, або, як його називають місцеві — штадтбану, під назвою West Midlands Metro. Ця лінія з’єднує Бірмінгем із Вулвергемптоном, проходячи через інші міста регіону. Вона була відкрита в 1999 році. А загалом залізничне сполучення в Бірмінгемі працює із середини ХІХ століття. Про все це і про вплив штадтбанів на довкілля читайте на birminghamname.com.
Історія однієї станції
На початках Бірмінгем був кінцевою станцією першої міжміської залізниці з Лондона на північному напрямку. У ті часи попит на залізничні послуги постійно зростав. Відтак у ХІХ столітті призвів до будівництва станції, яка була найбільшою в країні. Мова про ключову бірмінгемську станцію Нью-стріт.
Відкрита, як тимчасова кінцева станція Лондонсько-Бірмінгемської залізниці, власне, станція Нью-стріт відкрилася в 1854 році й спільно використовувалася London and North Western Railway та Midland Railway. Однак за останні кілька десятиліть це місце зазнало кардинальної реконструкції й сьогодні його неможливо впізнати.
У ті часи, коли перед станцією розташовувався величний готель Queen’s Hotel, вхід на платформи здійснювався з верхньої вулиці Queens Drive. Тут розташовувалися два депо, а також поворотний круг та кілька сигнальних будок. Як відомо, однією з причин реконструкції станції стала Друга світова війна, бомбардування німецької авіації частково зруйнувало стару частину станції.
Відповідно в 1960-х роках було прийняте рішення про повну перебудову цього місця, з винесенням станції на підземний рівень. Насправді поверх платформ був зроблений бетонний настил, який підтримували 200 колон. А на цьому настилі розташували торговий центр Pallisades. На жаль, чи, на щастя, але разом зі старою станцією повністю знищили всю її колишню подобу. Мова про Queen’s Hotel тощо. Цю другу станцію Нью-стріт спроєктував Кеннет Дж. Дейвіс, планувальник регіону Лондон-Мідленд компанії British Railways.
Перша реконструкція
Нова станція мала 12 прохідних платформ, а внутрішня кільцева дорога була з’єднана зі станцією на рівні настилу, замість того, щоби проїжджати через центр по проїжджій частині Queens Drive. Проєкт також включав вежу Стівенсона, 20-поверховий офісний і житловий блок. Нова станція була відкрита в 1967 році, що збіглося з електрифікацією лінії між Бірмінгемом і Юстоном.
Після реконструкції станція Бірмінгем Нью-стріт зіткнулася із численною критикою. Слід зауважити, щодня нею користуються понад 140 тис. пасажирів, що більше ніж удвічі перевищує заплановану пропускну здатність, що робить її найзавантаженішою станцією за межами Лондона.
У 2006 році компанія Network Rail оголосила про схему регенерації Нью-стріт. У 2010 році розпочалися роботи. Поряд із реконструкцією станції, торговий центр над нею був модернізований та відкритий як Grand Central, включаючи новий універмаг John Lewis.
Реконструкцію було завершено у 2015 році. Новий вестибюль став утричі більшим, його оточив гігантський атріум. Усе це забезпечило можливість природного освітлення всієї станції. Ця трансформація покращила обслуговування пасажирів, пришвидшила сполучення із центром міста та через нього, а також сприяла розвитку місцевої економіки. До того ж сприяла мінімізації впливу на навколишнє середовище.
West Midlands Metro
Так починався залізничний рух Бірмінгемом. Нині у місті працює West Midlands Metro, яке є системою легкого метро нового покоління у Великій Британії. Її потяги курсують вулицями міста. Цю лінію відкрили для пасажирів 31 травня 1999 року. Її довжина складає 20,4 км, вона з’єднує станцію «важкої» залізниці Birmingham Snow Hill із центром міста Вулвергемптон і стала попередником мережі маршрутів через Вест-Мідленд. До слова, уперше такий маршрут був запропонований ще в 1984 році транспортним органом регіону.
Це не був основний маршрут з плану мережі, але сильний опір мешканців іншим варіантам зробив його пріоритетним, оскільки він переважно проходив вздовж захищеної залізничної споруди, якою востаннє курсували пасажирські поїзди в 1972 році. Маршрут узгодили в 1988 році, але затримки з фінансуванням та дозволами на його реалізацію віддалили офіційний початок будівництва аж до 1995 року.
Хоча, відомо, що деякі роботи з обведення комунальних служб уже проводилися раніше. Під час будівництва першої лінії, пропозиції щодо мережі були відхилені на користь її розширення невеликими частинами, проте перше із цих подовжень було відкрито лише у 2015 році.
Першу лінію було розроблено консорціумом Altram за принципом — проєктування, будівництво, експлуатація та обслуговування. До складу консорціуму входили головний підрядник John Laing, італійський виробник трамваїв Ansoldo/Firema та автобусний оператор National Express. Дочірня компанія Travel Midland Metro мала концесію на експлуатацію.
Відтак початковий парк складався з 16 трамваїв Ansoldo/Firema, що дозволяло забезпечувати частоту обслуговування до 10 рейсів на годину. З 2014 року їх було замінено парком із 21 нового трамвая CAF, що забезпечувало необхідну додаткову пропускну здатність та передбачало потреби в транспортних засобах для майбутніх розширень. Штаб-квартира та депо системи у Веднесбері були значно розширені паралельно з постачанням нового парку.
Новий альянс Midland Metro, до складу якого входять Colas, Barhale, Bouygues UK та Auctus Management Group, було призначено для реалізації низки затверджених розширень мережі, зокрема, у Бірмінгемі, відбулося розширення до Еджбастона та прокладання нового маршруту на схід від центру міста для обслуговування станції HS2 та району Дігбет.
Тим часом відбулися певні зміни в структурах місцевого самоврядування в цілому в Англії, та конкретно в Бірмінгемі, які призвели до створення Об’єднаного управління Вест-Мідленда, яке, зокрема, мало на увазі транспорт. Наприкінці червня 2018 року дана дирекція взяла на себе управління метрополітеном, замінивши компанію Travel Midlands Metro після закінчення терміну дії контракту останньої.
Мета — стале середовище
Після чого для тих видів транспорту, які контролюються Об’єднаним управлінням, було розроблено фірмовий стиль вагонів, при цьому синій колір обрано для тих трамваїв, які тепер мають назву West Midlands Metro. Саме на цій лінії вперше відмовились від використання контактних проводів, причому, відмовились раз і назавжди. Тут віддають перевагу роботі трамваїв на акумуляторах, які, певна річ, були модернізовані саме для цього автопарку.
Нинішні реалії говорять проте, що West Midlands Metro стала стійкою системою громадського транспорту, яка була розроблена для зменшення впливу міських перевезень на навколишнє середовище шляхом мінімізації залежності від автомобільного транспорту, який, як відомо, являється основним джерелом забруднення повітря та викидів парникових газів.
І, хоча, будівництво чи модернізація метро може тимчасово збільшити шум і підвищити ймовірність забруднення повітря, уже завершена система пропонує значні екологічні переваги, переводячи пасажирів на той вид транспорту, який має нижчий рівень викидів, що сприятиме покращенню якості повітря та більш сталому міському середовищу в довгостроковій перспективі.
Джерела: