У наш час важливість наявності в містах дикої природи визнають усі. У 1970-х роках зростав суспільний попит на відкритий громадський простір у містах, який мав дозволити вийти за межі звичайних доглянутих парків із підстриженими газонами та декоративними клумбами. До того ж це була відповідь на занедбаність міст і висотні ландшафти, які створювали культурні та екологічні пустелі, а також усвідомлення того, що міста можуть містити дикий простір і, так звані, неофіційні зелені насадження. Саме так у Бірмінгемі була започаткована організація Urban Wildlife Group, яка, як стверджують виникла з повітря. Як усе було насправді та чим переймалась новостворена група, читайте на birminghamname.com.
Історія створення Urban Wildlife Group
Urban Wildlife Group виникла в 1980 році. У ті часи, протягом десятиліття перманентно зростав суспільний попит на відкритий громадський простір у великих містах. Ідея була досить простою — вийти за межі звичайних доглянутих парків із підстриженими газонами, рівненько посадженими кущиками та декоративними клумбами.
До того ж окремих громадян не влаштовував відхід від дикої природи на таку велику відстань, яку спричиняло будівництво хмарочосів, висотних кварталів, так само як не влаштовувало створення на цьому фоні культурних та екологічних пустель, так званих, кам’яних джунглів. Економічна криза тих років внесла ще одну причину тяжіння до дикої природи в містах, мова про занедбаність міст, неконтрольоване розповсюдження сміття тощо.
Водночас з’явилася когорта ландшафтних архітекторів, які прагнули втілити ідею зелених ландшафтів у практику проєктування, а місцева влада почала наймати екологів та екологічних планувальників, тому, що бачила наявність неабиякого суспільного попиту. Він, цей попит, на доступ до дикої природи з підвищенням обізнаності про природне середовище через засоби масової інформації, зокрема, телебачення, дійсно існував. Бірмінгемці почали усвідомлювати, що дика природа може зустрічатися так само часто в саду та в тих заростях на дорозі, як і в Серенгеті чи Амазонці.
Відтак в 1970–1980 роках почалося просування цієї ідеї, оскільки громадський запит збігся з бажаннями тих людей, що були тоді при владі. До прикладу, Джордж Баркер був призначений координатором міських програм у тодішній Раді з охорони природи, а в 1978 році Банні Тігл опублікувала свою доповідь «Нескінченне село» — звіт про зелені відкриті простори та їхню природну історію в агломерації Бірмінгема та Чорної Країни.
У 1980 році було подано заявку на осушення болота Moseley Bog і будівництво на цьому місці будинків. Але мешканці започаткували ініціативу «Врятуймо наше болото», а в липні 1980 року, через кілька тижнів після початку кампанії Moseley Bog, група місцевих натуралістів, вчителів, планувальників і ландшафтних архітекторів сформувала Urban Wildlife Group, як активістську організацію, що прагнула зробити Бірмінгем і Чорну країну значно зеленішими.
І мова не лише про рослинність. Новостворена організація надала підтримку цій ініціативі. Після цього компанія із захисту боліт набула широкої підтримки, дикі болотисті угіддя були врятовані.
Становлення організації
Тим часом у Плантсбруку на сході Бірмінгема сталося ще одне протистояння. Забудовник подав пропозицію щодо осушення місцевого озера та створення на цьому місці сміттєзвалища. Місцеві мешканці, були проти цієї схеми. Звернувшись до Urban Wildlife Group вони отримали всебічну підтримку та фахові поради, як зарадити ситуації.
У підсумку результатом протистояння стала оренда озера міською радою Бірмінгема та створення в 1985 році того, що зараз є чудовим громадським природним парком. Таких прикладів у середині 1980 років було декілька, Urban Wildlife Group почала залишати свій слід у боротьбі за збереження куточків дикої природи й надавати критичний голос проти екологічного вандалізму.
На той час штат організації зріс від 80 до понад 100 працівників і волонтерів. На це дуже вплинула участь у Комісії кадрових служб, яка займалася обстеженням середовища проживання тварин, плануванням моніторингу застосування, освітою та ландшафтним дизайном. Та на кінець 1980 років Urban Wildlife Group виявилася не в змозі працювати зі змінами в умовах фінансованих державою схем навчання і втратила всіх своїх працюючих прихильників, окрім основного професійного персоналу.
Та попри це, група продовжила досягати своїх цілей, використовуючи фінансування з різних джерел, і нещодавно збільшила кількість персоналу до рівня, якого не було із середини 1980-х років. Це породило загальну ідею міської групи дикої природи відтак нині у Великобританії існує понад шістдесят таких груп.
Національне партнерство фондів
У 1980-х роках у результаті тривалих переговорів організація стала членом національного партнерства фондів дикої природи, а три «окружні» трести дикої природи для Стаффордшира, Уорікшира та Вустершира в основному вийшли з агломерації.
Urban Wildlife Group завжди надавала допомогу персоналом і підтримку важливих місцевих і регіональних ініціатив, таких, як Стратегія охорони природи Вест-Мідлендса 1984 року, Стратегія охорони природи Чорної країни 1994 року й Бірмінгемська стратегія охорони природи 1996 року. Тут підтримали регіональний план дій зі збереження біорізноманіття у 2000 році та велику територію Чорної країни для дикої природи, ініційовану у 2004 році.
Нині Фонд охорони дикої природи Бірмінгема та Чорної країни — це місцева благодійна організація, яка захищає дику природу не лише Бірмінгема, але й Дадлі, Сендвелла, Волсолла та Вулвергемптона. Це один із 46 місцевих незалежних фондів дикої природи, які працюють над тим, щоб зробити Великобританію кращим місцем для людей поряд із дикою природою в містах.
Маючи понад 800 тис. членів, Wildlife Trust є найбільшою добровільною організацією у Великій Британії, яка займається збереженням усього спектру середовищ існування та видів у Великобританії, чи то в сільській місцевості, чи то в містах, чи на морі. Нині організація курує понад 2300 природних заповідників, які охоплюють понад 90 тис. гектарів.
На місцевому рівні The Wildlife Trust for Birmingham and the Black Country працює над збереженням біорізноманіття, покращенням навколишнього середовища та підвищенням обізнаності та розуміння проблем дикої природи. Організація нараховує понад 7000 членів і має чинні проєкти, природні заповідники та екологічні центри по всій території.
Сафарі-парк Вест-Мідленда
Ще одним дієвим способом збереження дикої природи в Бірмінгемі є створення приватних парків. Одним із таких є Сафарі-парк Вест-Мідленда. Це фантастичний куточок дикої природи, розташований у самому серці Англії. Місія парку полягає в тому, щоб об’єднати людей, навколо унікального куточка дикої природи, який надихає, навчає та залишає спогади на все життя.
У Сафарі-парку Вест-Мідленда пропонують чотиримильні сафарі на автомобілі, захопливу виставку динозаврів і тематичний парк. Наразі парк є домом для понад 100 різних видів тварин, яких можна побачити або з вікна автомобіля під час сафарі, або пішки на прогулянкових виставках. Нині є будиночки з видом на слонів, гепардів, жирафів, носорогів, тигрів, левів і червоних панд.
Джерела: