Кажуть, що немає нічого кращого за воду з-під крана в Бірмінгемі. Вона непросто чиста, вона освіжає. Зовсім не випадково її споживають понад мільйона мешканців і гостей міста, ба більше, колись бірмінгемська вода була визнана найкращою на смак водою у Великій Британії. А саме у 2008 році група експертів, включаючи шеф-кухаря Тома Айкенса, лауреата мішленівської зірки, визнала місцеву питну воду першокласною за результатами сліпого дегустаційного тесту — тож сумнівів у правдивості експерименту не може бути. А такі синоніми, від суддів, як «неймовірно чиста» та «гірський потік свіжості» говорять самі за себе. Про те звідки отримує питну трубопровідну воду Бірмінгем, а головне, як її очищує читайте на birminghamname.com.
Звідки в Бірмінгемі питна вода
Бірмінгемська вода поступає в місто за 73 милі від валлійської мальовничої долини Елан. Саме розтушування джерела води, як стверджують знавці теми, може бути пов’язано з її вишуканим смаком. Долина славиться своїми разючими дамбами та мальовничими краєвидами. Воду направляють до водоочисної станції Франклі, де вона проходить очищення, фільтрується та дезінфікується. Після чого її готують до розподілу мережею Severn Trent Water у Мідленді.
Але це не єдине очищення, яке проходить питна вода. Валлійська вода потрапляє на станцію з річки Северн через водоочисні споруди Трімплі та акведуком Елан, який з’єднує однойменну долину з тим самим водосховищем Франклі. Воно було побудоване на початку XX століття в 1904 році. Тут, одномоментно, може знаходитися достатня кількість води, щоб забезпечувати Бірмінгем протягом кількох днів без поповнення.
Кілька слів про акведук, адже він має цікаву й довгу історію. Водоводу долини Елан уже понад 100 років. Зовсім не дивно, що він потребує регулярного обслуговування. Тому, час від часу місцеві інженери проникають всередину каналу для проведення ремонтних робіт. На цей час, зрозуміло, вода не подається.
Тому, коли так трапляється, вода до Бірмінгема постачається з інших частин Мідленда. У будь-якому разі мешканці без води ніколи не залишалися. Адже компанія Severn Trent Water, яка займається постачанням, вважає своєю основною місією обслуговування акведука та підтримку його в робочому стані, щоби бірмінгемці могли насолоджуватися чудовою водою з Уельсу протягом років. Відтак після проведення ремонтних робіт вода подається знову і знову.
Що стосується деяких технічних нюансів, то водоочисна станція у Франклі працює вздовж ухилу 1 до 2300 футів. Затримки з постачанням води немає, вона доставляється з Уельсу приблизно за два дні. Її швидкість у цей момент складає близько двох миль на годину. Потім її очищують, фільтрують та дезінфікують, готуючи до розподілу мережею Мідленда. У процесі фільтрації використовуються гравій, пісок та антрацит.
Джозеф Чемберлен відіграв ключову роль у будівництві дамб, коли у 1890-х роках стало, очевидно, що наявні в місті способи водопостачання не в змозі постачати потрібну кількість води, з огляду на зростання населення. До цього воду подавали з озер Віттон та місцевих свердловин. До слова, нині вони також існують, будівництво, так званих, валлійських дамб не змусило їх зруйнувати. Що правда, нині ці споруди використовуються лише для відпочинку, а не як основне джерело води в місті.
Проєкт очищення води
Отже, від самого початку XX століття акведук долини Елан самопливом транспортує сиру воду з долини в Уельсі на відстань 118 км, після чого вона подається до водоочисної станції Франклі, яка розташована в Бірмінгемі. Свого часу очисна станція була відкрита одночасно з водогоном, відтак так само вже понад 100 років очищує воду для постачання мешканцям і гостям міста, а також численним, великим і малим промисловим підприємствам.
Зрозуміло, що за такий довгий час роботи очисна станція зазнала певних реконструкцій. До прикладу, були демонтовані оригінальні старі піщані фільтрувальні установки. Їх замінило набагато сучасніше обладнання, що, безперечно, впливає на якість води, роблячи її параметри якості ще кращими.
У 2020 роках стало очевидним, що акведук потребує проведення важливих робіт, що передбачають технічне обслуговування. При цьому, для забезпечення стабільного постачання води споживачам у Бірмінгемі на водоочисній станції Франклі був потрібен новий потік очищення.
Технічні нюанси
Для проведення робіт із технічного обслуговування відкритого акведука, його потрібно було зупиняти та осушувати кілька разів, протягом кількох тижнів, щоб виконати необхідний обсяг заходів. Для цього потрібно було застосовувати високопідйомні помпи. Мова про подачу та очищення річкової води з річки Северн у Трімплі та установки гранульованого активованого вугілля на водоочисній станції. Ці роботи, могли надати можливість зупиняти основну водоочисну установку для перевірки на 5–7 днів поспіль.
Тривалість зупинок основного водогону, необхідних для проведення робіт із технічного обслуговування, перевищувала б поточні можливості водопостачання річкової води, її зберігання та очищення водоочисною станцією. Тому для полегшення робіт із технічного обслуговування акведука та забезпечення задоволення потреб у воді під час його зупинок, водоочисну станцію необхідно було модернізувати.
Річкова вода мала перекачуватися до водоочисної станції з річки Северн, використовуючи чинні перекидні потужності та нову помпову станцію для сирої води, яку мали встановити в рамках проєкту стійкості Бірмінгема в Лікхіллі. Загальна потужність постачання та очищення річкової води новим очисним потоком мала стати приблизно на 25% меншою, ніж потужність чинних водоочисних споруд акведука, і була б доповнена коштом додаткової очищеної води з водопровідної мережі.
Усе це слід було зробити, щоб компенсувати дефіцит під час технічного обслуговування основного водогону. При цьому новий очисний потік також міг би очищувати воду з акведука, забезпечуючи додаткову потужність очищення та гнучкість водоочисної станції.
Бірмінгемський проєкт стійкості
Усі ці роботи мали проводитися в рамках Бірмінгемського проєкту стійкості. Компанія Severn Trent Water Ltd займалася просуванням проєкту очищення води не просто так. Тут хотіли забезпечити новий технологічний потік на станції очищення води, здатний очищувати поточну сиру воду, що надходить з акведука, а також сиру воду з річки Северн. Потужність очищення нового технологічного потоку мала стати значно більшою, ніж будь-якого з наявних потоків. Після завершення проєкту Severn Trent Water Ltd сподівалася експлуатувати станцію очищення води, як трипотокову, що забезпечило б підвищену стійкість клієнтів компанії.
Новий потік очищення включав будівництво власної спеціалізованої дозувальної установки хімічної обробки для підтримки нових процесів очищення, фільтрації та утворення осаду. Крім того, зростання рівня пестицидного метальдегіду в річці Северн спонукає Severn Trent Water обирати порошкоподібне активоване вугілля для їх видалення. Системи зберігання та дозування мали бути побудовані на теперішньому місці забору води з річки в Трімплі, а також на новому резервуарі з перепускним тиском на магістралі від помпової станції Лікхілл.
Джерела: